НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
Персоналізована репродуктологія- це зміна парадигми від стандартного підходу до максимально орієнтованих на пацієнтів методик.
Увага репродуктолога зосереджується на визначенні підходів, які будуть ефективними для кожного конкретного пацієнта на основі генетичних чинників, впливу навколишнього середовища та способу життя.
Репродуктологія як інноваційна галузь сучасної медицини потребує аналітичного підходу та безперервної наукової діяльності. Виклики щодо лікування безпліддя та невиношування стають складнішими, а рішення лікаря для пацієнтів мають бути комплексними та прицільними.
Тому сучасний репродуктолог- це одночасно практик та науковець.
ІІ місце у номінації Fertility Award (Туреччина) за дослідження
щодо ефективності використання агоністів рецепторів глюкагонподібного
пептиду у пацієнтів з ожирінням, метаболічним синдромом перед
програмою запліднення in vitro (2022)
Fertility Awards 2021
ІІІ місце у номінації Fertility Awards Summer school of reproductologist (Стамбул) за дослідження на тему:
Використання гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору росту у пацієнтів з повторними невдалими спробами імплантації, звичними втратами вагітності при дефіциті кілер-імуноглобулінподібних рецепторів
ІІІ місце у номінації Fertility Awards на конференції Summer school of reproductologist (Стамбул)
Спосіб оптимізації підготовки ендометрію в циклах з переносом кріоконсервованих-відтаяних ембріонів
І місце у номінації Fertility Awards (Барселона) на 34-ому щорічному з’ї зді Європейської асоціації репродукції людини та ембріології (ESHRE) за дослідження щодо застосування інгібіторів окситоцину у пацієнтів з високою частотою субендометріальних скорочень в програмах запліднення in vitro
Запліднення ін вітро (ЗІВ) є одним з найефективніших методів лікування безпліддя. Незважаючи на досягнення репродуктології, багато питань невдалих спроб ДРТ залишаються невирішеними.
Проведена низка досліджень, які вивчали вплив ризику розвитку тромбофілії, системи HLA, антифосфоліпідного синдрому з позиції підвищення результативності методів ЗІВ.
Метою дисертації стала розробка комплексного підходу до вивчення причин неуспішності програм ЗІВ, проведення аналізу імунологічних механізмів, які лежать в основі невдач методу, розробки діагностично-лікувальних алгоритмів ведення пацієнток з повторними негативними спробами ЗІВ на основі індивідуальних програм.